Солод являє собою продукт штучного пророщування зерен злакових культур, головним чином ячменю. У процесі отримання солоду в зерні виробляється особливий фермент диастаз, який здатний розщеплювати крохмалисті продукти на прості цукри (оцукрення).

Солодовий екстракт багатий мікроелементами і розчинними речовинами, що містяться в зернових культурах, багато з яких життєво важливі для людини. До складу солоду входять фосфор, магній, марганець, кальцій, селен, вітаміни групи В і вітамін Е. Цінність цього продукту - у високому вмісті білка, багатого набором необхідних амінокислот, які стимулюють в людському організмі білковий обмін, що сприяє зростанню і розвитку м'язів.

Ячмінний солод корисний при захворюваннях шлунково-кишкового тракту. У зернах ячменю міститься нерозчинна клітковина, яка стимулює травлення, роботу кишечника, сприяє очищенню організму від накопичених токсинів і шлаків. Ячмінні харчові волокна спільно із вітаміном В4 (холін), що міститься у зернах ячменю, мають жовчогінну дію, запобігаючи утворенню каменів в жовчному міхурі. Вітаміни А, Е, В2 і В3 надають огортаючу і ранозагоюючу дію на уражені ділянки слизової шлунка і кишечника, тому щоденне вживання настоїв ячмінного солоду є хорошим профілактичним засобом проти гастриту, коліту і ентероколіту, холециститу, виразки шлунка, запальних захворювань жовчовивідних шляхів.

Житній солод рекомендується при виснаженнях і анеміях як високоефективне енергетичне живлення, що має відновлюючу, загальнозміцнюючу дію. Цей продукт стимулює роботу центральної нервової системи. Житній солод надасть неоціненну користь при астенічних станах і в післяопераційний період, при підвищених фізичних навантаженнях. Його вживають і для нарощування м'язової маси. Це цінний діабетичний продукт, оскільки речовини, містяться в його складі, уповільнюють засвоєння вуглеводів і сприяють стабілізації рівня цукру в організмі, а також регулюють вироблення підшлунковою залозою природного інсуліну.

Солод з будь-яких злакових культур протипоказаний при таких захворюваннях в стадії загострення: хронічному панкреатиті, хронічному холециститі, гастриті з підвищеною кислотністю, виразці дванадцятипалої кишки, виразці шлунка.

Люцерна дуже корисна рослина і досить активно використовується в домашньому і медичному лікуванні. Перерахувати всі захворювання, при яких цей лікарський засіб може бути корисним, практично неможливо. Він нормалізує дію кишечника, стан кровоносної системи, посилює лактацію, знижує рівень холестерину і рівень цукру в крові. Також цю рослину використовують для профілактики цілого ряду захворювань: недокрів'я, онкологічних захворювань, виснаження, для зміцнення кісток, при захворюванні нирок, селезінки, при фізичної слабкості.

У люцерні міститься вісім амінокислот, велика кількість вітамінів А, К, В6, Е, Д, кальцію і фосфору.

Особливо корисні препарати з люцерни для вагітних і годуючих, так як вапняні речовини, що входять до її складу, допомагають формувати кістки плода і відновлювати баланс кальцію у матері. Люцерна має алкалоїдну дію, яка допомагає нейтралізувати шлункову кислоту. Можна перерахувати ще безліч захворювань, при яких може допомогти ця невибаглива рослина.

Протипоказанням до застосування люцерни є захворювання з підвищення згортання крові, а також при аутоімунних захворюваннях потрібна консультація лікаря, так як препарати люцерни застосовувати небажано.

За своїми антиоксидантними властивостями екстракт виноградних кісточок набагато перевершує всі інші відомі антиоксиданти, включаючи вітаміни С і Е. Головний секрет користі виноградних кісточок полягає у фенольних сполуках рослинної природи - досить сильних антиоксидантів, які отримали назву проантоціанідіни. Завдяки цьому екстракт здатний захищати від захворювань серця і від раку, а також покращувати стан судин, захищати клітини головного мозку і покращувати загальний стан.
Звичайне застосування екстракту виноградних кісточок:

• при патології кровоносних судин;
• для профілактики уражень очей;
• для попередження серцевих захворювань і раку;
• при пошкодженнях шкіри і опіках, викликаних ультрафіолетовим випромінюванням;
• для зменшення набряклості після хірургічних операцій і травм.

Екстракт молюсків допомагає зупинити процес деформації суглобів за допомогою надання достатньої кількості ГАГ для підтримки оптимального синтезу хряща; придушення виробництва простагландину і, отже, зняття запалення; вмісту в своєму складі хондроітінсульфатов, які можуть зупинити руйнування хряща; коригування імунної відповіді, що сприяє зменшенню запалення; зниження клітинної загибелі в артритних суглобах; антигистаминного ефекту для мінімізації гострої фази запальних відповідей.

Глюкозамін - це аміноцукор, який прискорює формування і відновлення хряща. Лікувальна дія глюкозаміну обумовлена тим, що він забезпечує будівельний матеріал для утворення нового хряща, який зношується при дегенеративному артриті.

Хондроітінсульфат є компонентом хряща; в його функції входить утримання в хрящовій тканині води, підтримання еластичності хряща і гальмування активності ферментів, які руйнують хрящ. Хондроітин не тільки ефективно відновлює хрящову тканину, але і має виражену протизапальну дію, тому в підсумку у людей, які страждають остеоартритом, істотно зменшуються болі, легше згинаються коліна, лікті та інші суглоби.

Омега-3 поліненасичені жирні кислоти слугують попередниками для простагландину Е3, який зменшує запальні і дистрофічні процеси в суглобах, сприяє їх репарації. Клінічні результати показали, що при застосуванні екстракту мідій прискорюється відновлення пошкоджених в результаті спортивних травм м'яких тканин.

Діатоміт (кизельгур, інфузорна земля, гірська мука, циліт) - осадова гірська порода, що складається переважно з останків діатомових водоростей. Зазвичай пухка або слабо зцементована, світло-сірого або жовтуватого кольору.

Діатоміт є природним сорбентом, завдяки складній пористій структурі скелетів діатомових водоростей, діатоміт може вбирати значну кількість активних речовин.

Метіонін необхідний організму для вироблення різних білків. Він містить метильну групу (-CH3), яка передається в інші сполуки, завдяки чому препарат має липотропну (видаляє надлишок жиру з печінки) і антитоксичну дію, зв'язує і виводить з організму. Ця речовина прискорює регенерацію тканин і сприяє швидкому загоєнню виразкових і ерозивних ушкоджень шлунка і дванадцятипалої кишки, покращує травлення. Метіонін служить активатором дії багатьох гормонів і ферментів, знижує рівень холестерину в крові і перешкоджає розвитку атеросклерозу. Ця амінокислота перешкоджає вимиванню кальцію з кісток, захищає від алергії, чинить антигістамінну і помірну антидепресивну дію. Вона також виводить з організму аміак, який утворюється в результаті розпаду білків.

Морські водорості містять ряд речовин, які мають біологічну активність: поліненасичені жирні кислоти омега-3 типу; похідні хлорофілу; полісахариди: сульфатованих галактани, Фукоїдан, глюкан, пектини, альгиновую кислоту, а також лігніни, є цінним джерелом харчових волокон; фенольні сполуки; ферменти; рослинні стерини, вітаміни, каротиноїди, макро- і мікроелементи. Що стосується окремих вітамінів, мікроелементів і йоду, то їх в морських водоростях більше, ніж в інших продуктах.

Завдяки високому вмісту цукру і здатності зменшувати запиленість комбікормів, меляса часто застосовується в годуванні коней. Для коней це високо енергетичний і легкозасвоюваний корм. Меляса добре поїдається і вибагливими тваринами. Вона є важливою складовою в багатьох готових кормах і кормових добавках для коней.

Високий вміст мінеральних речовин, перш за все натрію, робить важливий внесок у забезпечення тварин.

Таблиця 6. Поживність меляси для коней (на кг сухої речовини)

Джерело: Кормові таблиці для коней, DLG (1995)

З давніх часів, використовують лікувальні властивості пивних дріжджів, адже їх білково – вітамінний склад містить: 50% білка; від 20 до 40% вуглеводів; і близько 3% жиру;

Дріжджовий білок відрізняється своєю збалансованістю амінокислот і своєю близькістю до тваринного білка. Винятком є метіонін, його в 2 – 3 рази менше ніж у тваринному білку. Проте це зовсім не заважає йому легко перетравлюватися, засвоюватися і бути дорогим продуктом. Пальмітинова та стеаринова кислоти входять до складу жиру дріжджів, але вони ж є і компонентами тваринного жиру. Вуглеводів в пивних дріжджах міститься близько 30%.

До складу пивних дріжджів входить ергостерол, здатний утворювати, під впливом ультрафіолетового опромінення, ряд кристалічних речовин, у тому числі кальциферол – вітамін D2. До складу дріжджів, також, входять вітаміни групи В (В1, В2, РР, пантотенову кислоти, В6).

Лікувальні властивості пивних дріжджів полягають і у вмісті кальцію, магнію, цинку, заліза, марганцю та ін

Пивні дріжджі рекомендується приймати при:

• при нестачі вітамінів групи В;
• при захворюваннях органів травлення;
• при неправильному харчуванні;
• при цукровому діабеті, ожирінні – порушення обміну речовин;
• при недокрів'ї;
• після перенесених важких захворюваннях (вірусного, бактеріального походження.);
• при стресах, інтенсивних фізичних і психічних навантаженнях;
• при серцево – судинних захворюваннях;
• при атеросклерозі і гіпертонічній хворобі;
• при тривалому впливі радіації;
• при захворюваннях периферичної нервової системи (наприклад, радикулітах);
• при екземі, псоріазі, гнійничкових висипань – для профілактики і лікування;
• для поліпшення стану волосся, шкіри, нігтів.

Нормалізувати багато процесів в організмі, заповнити недоліки харчування,можна і рекомендується за допомогою прекрасного натурального продукту – пивні дріжджі.

Підвищена чутливість організму, хронічна ниркова недостатність і подагра – протипоказані прийому пивних дріжджів.

Коли кажуть, що в яблучному соку містяться вітаміни С, Е, РР, Н і група, зазвичай забувають згадати про їх кількість. Так, в 100 мл яблучного соку міститься 90 мг вітаміну С, що становить 2,2% від добової норми для дорослої людини (для порівняння, 100 мл апельсинового соку містять 44,4% денної норми цього вітаміну). Вміст інших вітамінів також далеко від рекордного: 1% норми вітаміну РР, 0,7% норми вітаміну Е, 0,6% норми вітаміну Н. Тобто вітаміни, звичайно, присутні. Але не в них полягає головне багатство продукту. А в чому ж тоді?

По-перше, це різноманітний набір мінералів (макро - і мікроелементів): бор – 12,3% , мідь – 11%, ванадій і кадмій – по 10%, молібден – 8,6%, хром – 8%, залізо – 7,8%, калій – 4,8 % від денної норми, а також невеликі кількості марганцю, йоду, цинку, сірки, фосфору, магнію і кальцію. Ось за змістом мінералів яблучний – один з лідерів серед інших фруктових соків.

По-друге, свіжий (не кип'ячений) яблучний сік містить ензими – речовини, що допомагають організму розщеплювати і перетравлювати їжу.

І в-третіх, яблука є найкращим натуральним джерелом пектинових речовин, які нормалізують роботу кишечника.

Вміст цукрів і органічних кислот в яблучному соку розрізняється в залежності від сорту яблук, але в будь-якому випадку зміст цих корисних компонентів досить високо.

Цінний альдегід коричневого речовини, що містяться в спеції, перешкоджає утворенню тромбів.

Дослідження показали, що кориця сприяє стабілізації рівня цукру в крові.

Волокна і кальцій, що містяться у прянощі, зміцнюють серцево-судинну систему, тим самим захищаючи організм від серцевих захворювань.

Завдяки своїм антибактеріальним, антивірусним і протизапальним властивостям спецію рекомендують для лікування зовнішніх і внутрішніх інфекцій. При додаванні в їжу, кориця запобігає проліферацію і ріст бактерій у продуктах харчування. Лікарі вже давно звернули увагу на лікувальні властивості кориці і рекомендують її як антисептичний засіб.

Спеція підвищує активність мозку.  Дослідження показали, що запах кориці може значно підвищити пізнавальну функцію пам'яті, посилити пильність і концентрацію уваги. Ефірні олії кориці надають відчуття теплоти, усувають тривогу і занепокоєння.